Метель воет, снег метёт
Мне спать не дает.
Я разбужен, встаю
В руки тетрадь, ручку беру
На кухню иду.
Начинаю писать,
То, что Он будет мне диктовать.
Метель воет за окном,
А мы с Ним вдвоём
Пишем, пишем да ещё бегом
Не успеваешь сообразить,
А в руке строка бежит.
Как быстро Он соображает
В мою голову всё запихает
Я удивляюсь,
Как ловко получается у Него
Не успел закончить один стих,
Уже другой в мозгах бухтит
И строчу не от себя
Рука бегает туда, сюда.
Как-то чудно становится мне,
Что это всё в моей голове.
Я уже не знаю, про что писать,
А Он разбудит, давай опять диктовать.
Вот так работаем вдвоем
То ли ночью, то ли днем
Он мне здорово помогает!
Да, Дух Святой, я знаю,
Это Ты мне помогаешь
Без Тебя я не написал бы ни одного стиха!
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 8767 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
