Так гарно й чисто в цій країні:
Річки, долини і поля...
Та наймиліш на Україні, -
Вона моя, моя земля!
Не знаю як, мені здається,
Там кращий спів у солов’я,
Чудовий там барвінок в’ється,
Сміється всюди дітвора.
Там рідний сад, такі ж простори,
Свої наорані поля.
А прийде ніч, то в небі зорі
І місяць ясний бачу я.
Вони є й тут, і тут їх бачу,
Думками лину в далину.
На зустріч з рідними не трачу
Надію, з вірою живу.
Приємно є разом зустрітись,
Разом дивитись в небеса.
Радіти разом, веселитись,
І славить Бога за життя.
На Україні гудуть бджоли,
Там в тата пасіка мала.
Свої льохи там і комори,
Криниця, ще від дідуся.
Свої там люди, мова, пісня,
Свої культура, етикет.
Мій родовід ген-ген розрісся,
Хтось маляр був, а хтось поет.
Мої там мама і бабуся,
Там тато, (дідуся нема).
На рідній мові добра вчуся,
І його втілюю в життя.
З братами можу розмовляти,
І щось учитись, пізнавать.
Служить їм можу, помагати,
Та щось смачненьке готувать.
Там кіт є свій, точніше троє,
І два чудових гарних пса.
Там коні — два, і ті обоє
Життя не мислять без вівса.
Там рідне все: хвіртки, хатини,
Своя домівка і село.
І від старого до дитини
Бажають: мирно щоб було.
В моїм ти серці, Україно,
Тебе з країн найбільш люблю.
Молюсь за тебе, Батьківщино,
Щоб в всіх серцях добро жило.
В краю далекім пам’ятаю
Про тебе, лину у думках.
Тут мови рідної не чую,
Тебе я бачу часом в снах.
Дав Бог мені в тобі родитись,
Й тобі бажаю послужить,
Щоб міг народ мій звеселитись,
Без тягарів, без ярма жить.
Хай в кожнім серці буде світло,
Хай в кожнім серці буде Бог.
Єднаймось, люди, так потрібні
Нам єдність, мудрість і любов!
|
