Он Славы Своей не отдаст никому,
Являясь Небесным Судьею.
И Он погрузил человека во тьму,
Явив тому, сколько тот стоит.
Двуногий сумеет понять только так,
Лишившись небесного дара,
Без Бога он кто? Он всего только прах,
И это - небесная кара!
Пока же не знает о том человек,
Себе он заслуги плюсует,
Себя он творцом своей жизни нарек,
Живет он, собою любуясь.
Красавицы ходят, как павы, гордясь,
И в скачке бегут карьеристы,
Дорвавшись,безумствует в роскоши власть,
Купаются в славе артисты.
Не ведают ведь, что буквально за все
Лишь Богу и быть благодарным,
Что видят, и ходят, и дышат еще,
Но слеп в суете день базарный.
Бог Славы Своей не отдаст никому,
Поэтому в день предрешеный,
Творец погрузит человека во тьму,
Прозреющий будет спасенным!
Бог Славы Своей не отдаст никому,
Что началось в Нем, возвратится к Нему.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
