Сумерки. Поднимаюсь в гору. Подхожу ко кресту. Вглядываюсь. Пустой. Подхожу близко. Еще ближе. Раскинув руки, нанизываю на торчащие гвозди. Прижимаюсь к холодной древесине лицом и всем телом. Моя кожа ссохлась. Потрескалась. Постепенно слазит. Больно. Это ветхая природа. Плотская натура. Она умирает только на кресте. Она напоминает жабью кожу царевны-лягушки. Я была лягушкой. Такая же красотка. Так же квакала. Снимаю кожу. Становлюсь царевной. Прижавшись плотнее ко кресту, вхожу внутрь, прохожу насквозь. Царевна. Кожа висит на гвоздях. Сморщенная. Уродливая. Вся в болячках. Воняет грехами. Пугает проклятиями. Говоришь, изменилась? Нет. Я совсем другая. Жаба осталась на кресте. Я иду вперед в гору. Там свет и тепло. Это не солнце. Это мой Господь.
ЕЛЕНА ШАБЕЛЬСКАЯ,
ВЕРХНЕДНЕПРОВСК УКРАИНА
Познакомилась с Отцом лично в 1995г. С 2001г. служу Ему редактором христианской газеты, с 2003г. - в тюремном служении. e-mail автора:shalena_04@mail.ru
Прочитано 10473 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Леночка, я увидела всё, что ты написала! Знаешь, даже боли не было почти - боль заглушили...
Спасибо тебе, дорогая!
Я написала тебе поздравления и с Новым годом и Рождеством, но ответа нет. Опять что-то с адресами или ты не успела ответить?
Благословений и здравия!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
